Ще кілька років тому позиції України на світовому ринку рослинних олій виглядали непохитними. Країна впевнено утримувала лідерство, формуючи правила гри для інших експортерів. Повномасштабна війна різко змінила цю реальність і оголила структурні слабкі місця аграрної моделі.

Сьогодні ситуація значно складніша. Україна формально залишається найбільшим постачальником соняшникової олії у світі, однак розрив із конкурентами стрімко скорочується. Аналітики фіксують майже повне вирівнювання обсягів продажів з боку Росії, що створює додаткові ризики для національної економіки та валютних надходжень.

Як війна вплинула на експортний потенціал

До початку широкомасштабної війни Україна впевнено утримувала першість на світовому ринку. Після 2022 року баланс сил почав змінюватися не на користь Києва. Основна причина — окупація частини територій, які традиційно забезпечували значні обсяги вирощування соняшнику.

Захоплення земель призвело до того, що сировина, вирощена на окупованих територіях, фактично працює на економіку держави-агресора. За словами представників аграрного сектору, саме цей фактор став ключовим драйвером зростання російських показників. У результаті експорт олії з України стикається з прямою конкуренцією, яка має несправедливу основу.

Чому Росія скорочує відставання

Російський аграрний сектор демонструє зростання не лише через окупацію, а й завдяки внутрішньому перерозподілу ресурсів. Частина соняшнику з захоплених українських площ інтегрується в їхні виробничі ланцюги, що штучно збільшує експортний потенціал.

Водночас внутрішнє споживання в самій Росії залишається високим, що обмежує їхню можливість різко випередити Україну за підсумками сезону. Додатковим стримуючим фактором стала посуха, яка негативно вплинула на врожайність і зменшила доступні обсяги для продажу за кордон.

Поточні шанси України зберегти перше місце

Попри всі труднощі, у поточному сезоні Україна все ще має реальні шанси втримати лідерство за обсягами експорту соняшникової олії. Це пояснюється одразу кількома чинниками. По-перше, логістичні маршрути, хоча й працюють з перебоями, поступово адаптувалися до умов війни. По-друге, попит на українську продукцію з боку міжнародних партнерів залишається стабільним.

Водночас аналітики наголошують, що ця перевага є крихкою. Будь-яке погіршення безпекової ситуації або подальше скорочення посівних площ може швидко змінити баланс на користь конкурентів.

Сигнали з інших сегментів аграрного експорту

Проблеми не обмежуються лише ринком соняшникової олії. За останні шість місяців експорт кукурудзи з України скоротився майже на 40 відсотків у річному вимірі. Загальні поставки зернових і зернобобових культур зменшилися майже на третину, що свідчить про системний тиск на весь агроекспорт.

Ці цифри демонструють, що аграрна галузь працює на межі можливостей. Війна, логістичні ризики та втрата земель поступово підточують експортний потенціал, який десятиліттями був основою валютних надходжень країни.

Молочна галузь як виняток із тенденції

На тлі загального спаду певне зростання демонструє молочний сектор. У листопаді 2025 року фізичні обсяги експорту молочної продукції збільшилися на 18 відсотків. Проте навіть тут ситуація не виглядає однозначно позитивною.

Грошова виручка скоротилася на 1 відсоток, що свідчить про зміну структури продажів. Частка продукції з високою доданою вартістю зменшується, а це означає втрату маржинальності та обмежені можливості для інвестицій у розвиток.

Стратегічні ризики для майбутнього

Поточна динаміка сигналізує про глибші проблеми, ніж тимчасові втрати через війну. Втрата контролю над землями, зниження обсягів експорту та посилення конкуренції створюють довгострокові ризики для позицій України на світових аграрних ринках.

Без системних рішень і відновлення контролю над виробничими ресурсами країна може втратити статус одного з ключових глобальних гравців. Саме тому питання збереження експортного потенціалу стає не лише економічним, а й стратегічним для майбутнього України.