У Дергачівській громаді Харківської області фермери працюють буквально на лінії вогню — за 20 кілометрів від кордону з Росією. Попри мінну небезпеку та регулярні обстріли, аграрії відновлюють сільське господарство на землях, які ще два роки тому були епіцентром боїв.

Сапери, металошукачі та дистанційне управління тракторами

Фермер Артем Орач повернувся до роботи після масштабного розмінування своїх полів. У 2022 році на його землях точилися активні бойові дії. Через два роки за допомогою саперів і власноруч, використовуючи металошукачі та дистанційне управління технікою, він зміг підготувати ґрунт до посівної.

Цього сезону під кукурудзу він планує відвести 250 гектарів, ще 350 — під соняшник. Однак 80 гектарів залишаються в небезпечній зоні, надто близько до кордону.

Ракетні удари і втрати

У вересні 2022 року господарство Орача зазнало ракетного удару: було знищено ангари та техніку. Частину зерна вдалося врятувати. Фермер також утримує 300 свиней, хоча до початку війни поголів’я було вдвічі більшим. Причина скорочення — проблеми з реалізацією продукції та логістикою кормів.

“Посівна — на виживання”

Костянтин Зубрич, інший аграрій з регіону, розповідає, що на розмінування полів витратили майже місяць. Нині він може обробляти 80% своїх земель, однак території поблизу села Слатине — під постійними обстрілами. У господарстві працює всього четверо осіб, і цього критично не вистачає для повноцінної посівної.

Земля — попри війну

Фермери Харківщини щодня ризикують життям, аби не допустити занепаду агросектору. Попри обстріли, втрати та постійну небезпеку, вони продовжують сіяти, годувати тварин і підтримувати продовольчу безпеку України.