Поділитись:

Управління живленням сільськогосподарських культур займає одне із чільних місць за фінансовими витратами. Більшість аграріїв непокоїть питання щодо підвищення ефективності використання елементів живлення з мінеральних добрив та наближення до максимальної окупності системи удобрення. Цей результат залежить від багатьох факторів: наявності різних форм та видів добрив, вегетаційних особливостей культур, агрокліматичних характеристик, специфіки господарської діяльності та ресурсних можливостей.

Першим елементом,  щодо якого потрібно дати точну рекомендацію з приводу норм внесення,  є азот. Він найнеобхідніший для рослин, оскільки є частиною кожної живої клітини. Дефіцит, надлишок, неправильно підібрані форми азотних добрив можуть призвести до порушення фізіологічних процесів у вирощуваних культурах, що впливає на кінцевий результат – врожай та якість продукції. Азот у ґрунті перебуває в різних формах. Забезпеченість рослин цим елементом залежить від наявності його мінеральних форм – нітратів та обмінного амонію. В процесі перетворення в ґрунті азотні добрива так чи інакше набувають нітратної форми, тому більшість внесених добрив рослини засвоюють у формі нітрату. Доступність та лабільність  цієї форми зумовлює те, що запас мінерального азоту не є стабільним, він не може накопичуватися в ґрунті.

Рекомендації щодо азотного удобрення потрібно оновлювати щороку, враховуючи умови, що складаються на полі:

- попередник може повністю його спожити (навіть той азот, що трансформувався в мінеральний);

- азот може стати частиною складу грунту. Тобто поглинутись грунтовими колоїдами (особливо на важкосуглинкових грунтах) або увійти до складу гумусу чи мікроорганізмів. Вивільнення його можливу лише внаслідок біологічних процесів;

- азот може вимитися у нижні шари грунту при надмірних опадах;

- азот може втрачатися у вигляді газоподібних випарів.

Визначення запасу мінерального азоту в ґрунті є важливою складовою заходів щодо оптимізації норм азотних добрив і зменшення його потрапляння в навколишнє середовище. Також це дасть можливість підібрати оптимальні форми добрив, необхідні для конкретної культури, з огляду на особливості технології вирощування та агрокліматичні характеристики,  визначити строки внесення.

Так, на ярі зернові азотні добрива потрібно вносити якнайближче до посіву, бо є ймовірність, що цей елемент вивільниться ще до того, як у ньому буде найбільша потреба. Тим самим можна  скорегувати підживлення і підібрати оптимальні форми азотних добрив. У сульфаті амонію вивільнення азоту відбувається протягом 60 теплих днів, у селітрі нітратний азот переходить у ґрунтовий розчин відразу, а амонійний трансформується в нітрати до 45 днів. 

У разі застосування сульфату амонію при вирощуванні пшениці слід пам’ятати, що на ґрунтах із рН, нижчим за 7,5, уповільнюється вивільнення азоту і, відповідно, трансформація амонійного в нітратний. Як відомо, пшениці необхідний нітратний азот у період, коли формується ензим, який визначає кількість зерен у колосі, що безпосередньо впливає на врожай. Тому сульфат амонію необхідно внести за чотири місяці до орієнтованої дати збирання врожаю в холодних умовах і два місяці — у тепліших кліматичних умовах. Ще однією альтернативою є підбір іншої форми добрив. Така корекція норм азотного удобрення можлива лише за умови, що визначення запасів проводитиметься безпосередньо перед внесенням добрив.

Одночасно із визначенням вмісту азоту робиться аналіз на вміст доступної (мінеральної) сірки у вигляді сульфатів, оскільки вивільнення її з органічної речовини ґрунту і розподіл сульфатів по ґрунтовому профілю подібні до нітратної форми азоту.

Ці два елементи тісно пов’язані між собою. Сірка, як і азот, входить до складу білків та амінокислот. Що вища норма внесення азоту, то більше рослина засвоює сірки, а її дефіцит впливає на урожайність. Ефективний вплив азоту на підвищення врожайності неможливий без достатнього забезпечення сіркою. 

Співвідношення азоту до сірки повинне становити 1:5 — 1:10 (на одну частину сірки має припадати 5 — 10 частин азоту). На ґрунтах із низьким вмістом доступної сірки співвідношення азоту до сірки становить 1:5 — 7. На ґрунтах, бідних на фосфор і сірку, — 1:3. 

Найбільшою перевагою сервісу з визначення запасу N і S в ґрунті є наближення системи удобрення до реальних потреб кожної вирощуваної культури та підвищення економічної ефективності  мінерального живлення. Так, таблиця свідчить, що середня економічна ефективність цього сервісу при вирощуванні найбільш азотофільних культур сягає 15 — 30%.

Економічне обґрунтування моніторингу запасів азоту

Культура

Планова врожайність, т/га

Планове внесення N, кг д.р. на 1 га

Варіант визначеного запасу N у ґрунті, кг/га

Скоригована норма внесення N на основі аналізу ґрунту, кг д.р. на 1 га

Економія на 1 га запланованих витрат на азотні добрива

грн.

%

Кукурудза

10

120*

24

96

342

20

48

72

755

40

75

48

1167

60

Пшениця озима

8

160**

24

136

438

15

48

112

946

30

75

88

1454

45

Ріпак озимий

4

200**

19

181

402

10

36

164

762

18

50

150

1 059

25

Буряк цукровий

70

140**

15

125

318

11

29

111

614

21

43

97

910

30

*планове добриво карбамід. 

**планове добриво селітра.

Витрати на сервіс з оцінки запасів N, S у ґрунті в середньому 50 — 70 грн./га.

У кожному конкретному випадку підбиралися норми і типи  добрив, визначались оптимальні строки внесення. Головною умовою ефективності сервісу є відбір зразків ґрунту у визначені строки, у цьому разі ефективність внесення найбільша.

Проби на полях під озимими культурами відбираються на початку відновлення вегетації або приблизно за тиждень до внесення азотних або сірчаних добрив, щоб можна було вчасно отримати результати. В ґрунтах під ярими культурами проби відбираються за тиждень до внесення добрив. Ще один період відбору – перед посівом або після появи сходів озимих культур наприкінці літа для з’ясування необхідності внесення азоту. Відбір проб на оторфованих ґрунтах, а також тих, які вивільняють велику кількість мінерального азоту, слід проводити за тиждень до внесення добрив.

Лабораторія RHIZALab пропонує сервіс з визначення запасів N та S. Діагностика елементів складається з таких етапів:

  1. Визначення оптимальних строків відбору. Залежить від вирощуваної культури та типу ґрунту.

  2. З’ясування необхідної глибини відбору. Залежить від фізіологічних особливостей культур.

  3. Зонування поля за неоднорідністю ґрунтового покриву. Планування точок відбору зразків.

  4. Відбір зразків та транспортування їх  до лабораторії.

  5. Лабораторна діагностика зразків.

  6. Рекомендації щодо оптимізації удобрення. Зокрема, азотно-сірчаного живлення, визначення строків внесення мінеральних добрив, підбору оптимальних форм азоту.


Завідувач лабораторії RHIZALab, канд. с.-г. наук

Предоляк Мирослава

+38 067 305 30 78

Myroslava.Predoliak@agrii.com.ua

Керівник відділу сервісів RHIZA

Танасевич Олександр

+38 067 402-85-10

Oleksandr.Tanasevych@agrіі.com.ua