Поділитись:

Озима муха (Leptohylemуa coarctata) — поширена в Лісостепу, прилеглих районах Степу та в Поліссі. Пошкоджує озиму пшеницю, жито, з диких злаків – пирій. Точність меж поширення виду не з'ясована. Виліт мух відбувається зазвичай упродовж червня. Після живлення на квітуючій рослинності, мухи спаровуються, і відкладають яйця у поверхневий шар ґрунту. Мухи найбільш активні при температурі 15-20 °С в ранкові і вечірні години, а в жарку пору дня ховаються в тіні. З настанням порівняно прохолодної погоди самки досягають статевої зрілості та повторно у серпні-вересні відкладають яйця. Переважно у верхній шар ґрунту на покладах пирію повзучого та на посівах пшениці озимої та жита біля молодих стебел. Через два тижні після відкладення у яйці формується личинка, яка і зимує. Восени, на початку зростання озимих, личинки виходять з яєць і проникають у молоді стебла, де харчуються соковитими тканинами нижньої частини стебла. Відмічається переповзання личинок зі стебла однієї рослини до стебла іншої. Озима муха розмножується не тільки на озимій пшениці та житі, а й на пирії. У зв'язку з цим, пшениця і ячмінь, посіяні на площах засмічених пирієм повзучим, можуть пошкоджуватися личинками, що переповзають з пирію. Овес озимою мухою не ушкоджується.

Розвиток личинки проходить 30-36 днів, за цей період вона ушкоджує 3-5 стебел. У червні личинки, що вигодувалися, заляльковуються у верхньому шарі ґрунту на глибині 3-8 см. Фаза лялечки триває 4-5 тижнів. Самці та самки з'являються статево не зрілими.

Відкладання яєць на озимих. Коли і куди?
Озима муха відкладає яйця в ґрунт і личинки паразитують на культурі від фази сходів до виходу в трубку.


     *https://glavagronom.ru “Злаковые мухи — опасные вредители озимых зерновых культур, часть 1” 

Імаго розміром 8 – 10 мм, іржаво-сірого кольору. Ноги червоно-жовті з чорними лапками, тіло в чорних щетинках і волосинках. Личинка третього віку завдовжки 7 – 11 мм, біла, майже циліндрична. Задній кінець тіла зрізаний навскісно, на ньому розміщені мембраноподібні лопаті, знизу — два двовершинні й два конічні м’ясисті вирости. Пупарій (несправжня лялечка - стадія розвитку характерна для мух) жовтобурий, завдовжки до 7 мм.

Шкодочинна стадія – личинка. Навесні личинки пошкоджують стебла озимої пшениці і жита значно раніше інших різновидів шкодочинних мух. При цьому, центральний лист жовтіє і засихає, решта листя молодого стебла залишається зеленим, а біля основи стебла зовні можна помітити невеликий бурий отвір, який прогризла личинка мухи озимої, щоб пробратися всередину. Найбільш небезпечне пошкодження головного стебла тоді, коли присутні незадовільні агротехнологічні заходи та значний відсоток слаборозвинених, малорозкущених посівів. За таких умов рослини не справляються з пошкодженням і гинуть. При оптимальних умовах розвитку -випадають лише пошкоджені стебла. У тих випадках, коли у рослини пошкоджено головне стебло, урожай зерна знижується на 40-60%, при пошкодженні бічних - на 18-22%. Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ): 30-50 мух на 100 помахів сачком.

Характер пошкодження навесні:

Для контролю за розповсюдженням шкідника важливим є регулярний моніторинг посівів на ранніх етапах - облік мух (косіння сачком). Дану операцію слід проводити вранці або ввечері, в сонячну безвітряну погоду. Методика обліку та моніторингу шкідника наступна: сачком роблять 10 помахів (методом косіння), рухаючись по діагоналі поля, відразу, після чого, у сачку підраховуються спіймані комахи. Обліки проводять у кількох місцях поля, після чого підраховують середній результат чисельності. Обприскування хімічними препаратами планують при відлові 30-50 осіб або коли під час льоту в посівах виявлено більше 5-10 пошкоджених стебел.

Поширення озимої мухи може стримуватися ентомофагами та збудниками хвороб, що вражають популяцію. Найбільше відмічається  зараження личинок та пупаріїв озимих мух їхніми природними ворогами  - Тахінами (до 50%). Багато пупаріїв знищують хижі жуки Алеохара. Різні види жужелиць поїдають яйця та личинки озимої мухи. 

Чисельність озимих мух в посівах регулюються за допомогою: агротехніки, профілактичних мироприємств (захисні агротехнічні прийоми), біологічного захисту (біопрепарати грибного, бактеріального та іншого органічного складу, а також випуск комах трихограми – природні вороги озимої мухи), та хімічних заходів захисту. 

Агротехнічні заходи:
-    суворе дотримання правил сівозміни;
-    ізоляція ярих від озимини;
-    своєчасні строки висіву, що відповідають кліматичній зоні ділянки;
-    лущення стерні; 
-    проведення ранньої глибокої зяблевої оранки;
-    нищення осередків пирію та боротьба з засміченістю полів.


Хімічні заходи: 

-    Протруєння насіння інсектицидними препаратами, згідно іструкцій виробника (Мідер Про, Гаучо Плюс, Кромадо, Вайбранс Інтеграл, Круїзер, Сідопрід та ін.);
-   Хімічна обробка посівів проводиться після виявлення льоту злакових мух. Допускаються профілактичні обробки протягом вегетаційного періоду, починаючи від фази трьох листків, якщо літ відсутній або прогнозується найближчим часом. У випадку, якщо кількість пошкоджених личинками злакових мух стебел перевищує 5-10%, доцільно переходити до суцільного інсектицидного захисту озимини. Для цього використовують препарати на основі таких діючих речовин, як диметоат (Бі-58), імідаклоприд (Коннект), дельтаметрин (Протеус, Децис- F-Люкс) тощо. 

Лише поєднання комплексу заходів може стримувати стрімкий розвиток різних популяцій шкідників, в тому числі і озимих мух.

Служба Фітопалогічної експертизи RHIZA Lab